Працювала в компанії менш як рік. Але змушена була її покинути не зі своєї волі. Адже робота загалом подобалася, я успішно виконувала свої обов'язки. Але, мабуть, занадто успішно. За це мене «з'їли». [К.] я прийшла у відділ, то здивувалася від хаосу: бази працівників не існувало в принципі, комунікації з адміністраторами не налагоджені. Я все створила з нуля, впорядкувала, закрила 25 вакансій, що місяцями висіли. Тепер розумію, що начальниця через це сприйняла мене як конкурентку. До того ж я не підтримувала її розмов у стилі «а та працівниця отака…, а та ще гірша». Ситуація погіршилася, коли начальниця привела у відділ свою дочку. Далі — інтриги, перешіптування, неадекват (один день вітається і поводиться як ні в чому не бувало, на другий день ніби не помічає), знецінювання, перехід на особистості, аб'юзерство і істеричні вимоги, щоб я написала заяву на звільнення. Я боролася як могла: ...