https://you tube. com/watch?v=Q3Vx7VeTo7o&pp=ygUn0J_RgNGD0YEg0Y7RgNGW0Lkg0LLRltC70YzQvdGWINC70Y7QtNC4 Ведучий питає. — Ю.П., ви за освітою фінансист, раніше працювали в банках, видавали кредити? Ю.П. — Ні. Традиційні банкіри кажуть, взагалі не може бути такого [Ю.] Ведучий. — А в чому нонсенс, феномен? Ю.П. — Формально, якщо підходити по букві, то тут в Україні нікому не можна взагалі давати гроші, не можна об цьому взагалі вести розмову. Хоча он статистично подивіться, в Україні все погано, вийдете на вулицю — люди посміхаються, машини теж їздять. Ведучий. — А як тоді ви заснували подібну компанію? І взагалі, ви з фінансами ніяк? Ю.П. — Зрозумійте, всі великі компанії засновані в світі за останнє время не професорами. Тобто, щоб зробити щось нове і цікаве, треба забути весь минулий досвід, стерти його якось. Ведучий. — За освітою ви хто? Все одно після завершення школи вам батьки напевно казали, треба Юрчику навчатися, йти і здобувати вищу освіту, ви пішли? Ю.П. — Я пішов. Київський політех і успішно залишив його на другому курсі. Ведучий. — Перші гроші ви як заробили? Ю.П. — Я вам поясню зараз. Я купив у магазині «Фермер» поліетиленову плівку, дав оголошення в газету «Вечірній Київ» на номер сусіда, раптом що, а тому що у мене не було телефону ще. Продам плівку для теплиць. Я Юрчик. Дзвоніть з 10 до 18. Приїхали і купили мою плівку. Ведучий. — А у вас ніколи не було роботи з 9 до 6? Ю.П. з гордістю. — Я пишаюся такими фактами в своїй житті, котрі вийшли. Просто тому, що вийшли. Не через те, що я такий шахрай, я так це хитро придумав, я не отримав жодної заробітної плати, уявляєте. Ведучий. — І авансу? Юрчик. — Не отримав жодного авансу. Ведучий. — І відпускних? Юрчик. — Не отримав жодного відпускного. Ведучий. В студії Ю.П. власник та генеральний директор advance finance alliance. Зараз до музики, поїхали. Реклама — Ту—туріту. Юрчик в носу колупає. Ведучий. — Юрію, у вас може була спроба здобути вищу освіту? Без цього як? Ви може зрозуміли, що це треба для ведення бізнесу? Ю.П. — А я кожного дня всьому чомусь, потроху вчуся. Ведучий. — А ви самі в борг, кредити брали? Юрчик Прус. — Безумовно. Це був кредит у банку. Я продавав засоби по догляду за волоссям, шампунь, качечка для ванни. І я брав 10 000 тисяч доларів. Я зараз виглядаю як бабуся біля під'їзду (посміхається), котра розмірковує про кредит. Так? (посміхається Юрчик). Ведучий. — Якщо людина висловлює свою власну думку, це позиціонується як людина у котрої є власна думка. А не, ета, шо де шо, пльонкі, качечка. І все таки хоч би самоосвіта у вас була якась? Прус Юрій [В.] — Та нє, я проста глубако убєждьон што чєлавєк чємута учітса в самой меньшей стєпєні із кніг. Каму оні нужни кнігі, образованіє, єта всьо для дудраков. В большей стєпєні єта когда я срєді людей кагда я с кемта абщаюсь разгаваріваю. Єта самий опит знанія которий астаюса на долга в галавє в памяти. Ви можете сколько угодно чітать кнігі как водіть, как плавать вбасєєні, как водіть піаніно. Я нє панімаю нє запомнітє как водіть піаніно. Еслі есть фільм в тєлєвізарє, зачем кнігу чітать. Ведучий. — А у вас не було тренінгов, коучів, ви не слухали лекції онлайн з фінансів? Юпі Прусь. — Без. Йоу. Агов. В отривє от дєйствій єта всьо нєімєєт смисла. Я паста яна слушаю і ісщу людей у которих я смагу падчерпнуть. Вот інтрєсний прімєр. А ви хотітє я вам раскажу прімєр. Кагда я бил строітєлєм, я нанял самава лушава коуча которий пріходіл ко мнє дамой і учіл мєня создавать архітєктурниє чертижи там проекти там разниє. І вот утром встаю я з краваті і мєня асєніла в какойта момєнт я всьо понял! Што єта такоє полє знанія єтаму нужна учітса в палітєхє десять лєт. І. Іфсьо нє знать. Тагда я понял нужна проста сабрать людей самих умних луших коториє будут намного умнєє меня. І фсьо понімаєтє. (Юрчік улыбаєтса на 25 зубов). Ведучий. Знаєте Юрій, ви дуже позитивно налаштовані. Я роблі такі висновки, людина яка не закінчила вуз, яка продавала якусь там плівку. Не працювала офіційно але взяла кредит у банку. І сьогодні ви тут. У вас трапляється чорний день чи нема такого? Юрец. — Мнє нінравітса чорная пятніца. Чорний дєнь єта как ночь, как сігнал бібіка в машинє, мєняйся вставай, іді, сядісь, стой, спи. Мнє нравітса разруха нє в сортірє, а разруха в головах. Юпі Трус. — Дажє еслі стол в пилі взять єго і проста витєрєть. Єта будєт какойта шаг за день, єта знак. Ведучий. — Юрій, бізнес повинен бути соціально відповідальним? Прусік Юрец. — А паяснітє мнє што такоє асисиальная ответственость?
Нет комментариев
0
0
Мы всегда на вашей стороне!
Если Ваши права нарушают, призовите работодателя к ответу
Расскажите о своей ситуации и получите бесплатную юридическую помощь или консультацию от специалистов в области трудового права
https://you tube. com/watch?v=Q3Vx7VeTo7o&pp=ygUn0J_RgNGD0YEg0Y7RgNGW0Lkg0LLRltC70YzQvdGWINC70Y7QtNC4 Ведучий питає. — Ю.П., ви за освітою фінансист, раніше працювали в банках, видавали кредити? Ю.П. — Ні. Традиційні банкіри кажуть, взагалі не може бути такого [Ю.] Ведучий. — А в чому нонсенс, феномен? Ю.П. — Формально, якщо підходити по букві, то тут в Україні нікому не можна взагалі давати гроші, не можна об цьому взагалі вести розмову. Хоча он статистично подивіться, в Україні все погано, вийдете на вулицю — люди посміхаються, машини теж їздять. Ведучий. — А як тоді ви заснували подібну компанію? І взагалі, ви з фінансами ніяк? Ю.П. — Зрозумійте, всі великі компанії засновані в світі за останнє время не професорами. Тобто, щоб зробити щось нове і цікаве, треба забути весь минулий досвід, стерти його якось. Ведучий. — За освітою ви хто? Все одно після завершення школи вам батьки напевн...